Державна служба статистики України
Головне управління статистики у Львівській області
Facebook    Twitter    instagram
Головна
Головна
 Про нас  Діяльність
Головного управління
 Нормативна база Методологія,
класифікації
 Публічна
інформація
Замовлення
інформації
    Корисні ресурси    Мапа сайту    Контакти  

Новини
Статистика за темами
Населення та міграція
Ринок праці
Освіта
Охорона здоров'я
і соціальний захист
Доходи та умови життя
домогосподарств
Населені пункти та
житло
Культура, спорт, туризм
Правосуддя, злочинність
та суспільна діяльність
Макроекономічні
показники
Діяльність підприємств
Інвестиції
Енергетика, навколишнє
середовище
Сільське, лісове
та рибне господарство
Промисловість
Будівництво
Внутрішня торгівля,
послуги
Зовнішня торгівля
Транспорт
Ціни
Наука, технології та
інновації
Для користувачів
Для респондентів
Оголошення
Події
Бази даних
Статистична інформація
Експрес-випуски та пресвипуски
Публікації
Львівська область
в Україні
Паспорт області
Населення України
Інфографіка
Ґендерна статистика
Статистика для школярів
Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ)
Міжнародне
співробітництво
Анкетні опитування
Бібліотека








Єдиний ВЕБ-портал органів виконавчої влади України

Платформа Центрів Дія

Національне агентство з питань запобігання корупції

Державна служба статистики України

Національна академія статистики, обліку та аудиту запрошує на навчання!





збільшити розмір шрифта зменшити розмір шрифта  
 Головне управлiння статистики у Львiвськiй областi | Ринок праці
Головна Статистика за темами »  Ринок праці » Статистичні терміни

   
З 1995 року відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП) у практику роботи органів державної статистики впроваджено вибіркове обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності (з 2019 року – обстеження робочої сили). Відповідно до оновлених стандартів, передбачених Резолюцією щодо статистики трудової діяльності, зайнятості та недовикористання робочої сили, яка була прийнята 19-ю Міжнародною конференцією статистиків праці у жовтні 2013 року, за результатами обстеження робочої сили отримуються такі показники:
Робоча сила (до 2019 року – економічно активне населення) – це населення обох статей віком 15 років і старше, яке впродовж обстежуваного тижня забезпечувало пропозицію робочої сили на ринку праці. Зайняті та безробітні в сумі складають робочу силу.
Рівень участі населення в робочій силі (до 2019 року – рівень економічної активності) визначають як відношення (у відсотках) кількості робочої сили віком 15 років і старше до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально-демографічної групи.
Зайняті – це особи віком 15 років і старше, які:

працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б одну годину за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вираженні, індивідуально (самостійно), в окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; працювали безкоштовно на підприємстві, у власній справі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;

були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (справу), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з певних причин.
Рівень зайнятості визначають як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15 років і старше до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально-демографічної групи.
Безробітні (за методологією МОП) – особи віком 15 років і старше, які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували обстеженню, активно шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. До категорії безробітних також відносять осіб, які приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді тощо.
Рівень безробіття (за методологією МОП) – відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15 років і старше до робочої сили зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної групи.
Особи, які не входять до складу робочої сили (до 2019 року – економічно неактивне населення) – особи віком 15 років і старше, які впродовж обстежуваного тижня не відносилися ні до зайнятого, ні до безробітного населення.

Зазначена категорія населення за рівнем з в'язку з ринком праці може бути класифікована так: особи, які шукають роботу, але не готові приступити до неї впродовж найближчих двох тижнів (через непрацездатність; через навчання (учні, студенти); (через виконання домашніх обов'язків; інші); бажають працювати та готові приступити до роботи, але не шукають роботу (наприклад, особи, які зневірились у пошуках роботи; не знали, де і як шукати роботу; вважали, що для них немає підходящого місця роботи тощо); ті, що не бажають працювати, тому що не мають необхідності (пенсіонери; студенти, учні денної форми навчання; особи, які виконують домашні сімейні обов'язки, доглядають дітей, хворих; особи, які знаходяться на утриманні та інші).
До осіб працездатного віку, в рамках обстеження робочої сили, до 2012р. віднесені жінки у віці 15–54 років та чоловіки віком 15–59 років. Відповідно до Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, до населення працездатного віку у 2012р. включено жінок віком 55 років, у 2013р. – жінок віком 56 років, у 2014р. – жінок віком 57 років, у 2015р. – жінок віком 58 років, з 2016р. – жінок віком 59 років.
Середньооблікова кількість штатних працівників охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах із підприємством і отримують заробітну плату, крім тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або в додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством, проходять військову службу), працюючих за цивільно-правовими договорами.

Цей показник обчислюється в середньому за період (місяць, рік):

– за звітний місяць – шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, та ділення одержаної суми на відповідне число календарних днів звітного місяця;

– за рік – шляхом підсумовування середньооблікової кількості найманих працівників за всі місяці роботи, що минули у звітному році, та діленням одержаної суми на кількість місяців (тобто на 12).
Відпрацьований час – це людино-години працівників, які фактично працювали на підприємстві, включаючи тих, що були зайняті неповний робочий день (тиждень), виконували надурочну роботу, працювали у вихідні та святкові (неробочі) дні або понад місячну норму (поза графіком), а також людино-години роботи надомників.
Середньомісячна (номінальна) заробітна плата – це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі (крім виплат, що здійснюються за рахунок коштів фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємств, організацій): за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки а також інші види оплати за невідпрацьований час. Включає обов’язкові відрахування: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір.

Визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці штатних працівників за звітний місяць (період) на середньооблікову кількість штатних працівників та на кількість місяців у періоді.
Середня (номінальна) заробітна плата за відпрацьовану годину визначається шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на кількість відпрацьованих штатними працівниками годин за відповідний період.
Індекс реальної заробітної плати характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари й послуги та ставок податку з доходів фізичних осіб і обов’язкових відрахувань. Визначається діленням індексу нарахованої до виплати номінальної заробітної плати (без урахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору за певний період) на індекс споживчих цін за той же період.
Заборгованість із виплати заробітної плати – це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам та працюючим за цивільно-правовими договорами, а також звільненим працівникам.

Заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі з фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок на доходи фізичних осіб та військовий збір), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена. Дані узгоджуються з показником простроченої кредиторської заборгованості з оплати праці.

Заборгованість із виплати заробітної плати може утворюватися за рахунок власних коштів підприємства, а також бюджетних коштів.


Відділ аналізу даних соціальної статистики
ve@lv.ukrstat.gov.ua
(032) 258-59-89
 
 Про нас      Діяльність
Головного управління
 Публічна
інформація
 Замовлення
інформації
Мапа сайту   
© ГУСуЛО, 1999-2024
Обов'язкове посилання на джерело
Розробник сайту  
Управління інформаційних технологій | Відділ інформаційних систем